| 000 | 02574nam a22002417a 4500 | ||
|---|---|---|---|
| 003 | Uzh_bibl | ||
| 008 | 211210b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
| 020 |
_a978-617-7411-74-0 _c276 грн. |
||
| 040 | _bукр. | ||
| 041 |
_2und _aukr |
||
| 080 | _a821(477) | ||
| 090 |
_a821(477) _bШ 40 |
||
| 100 | _aШекерик-Доників, Петро | ||
| 245 |
_aДідо Иванчик _cз гуцульської говірки переклав Іван Андрусяк _hТекст |
||
| 260 |
_aБрустурів _bДискурсус _c2021 |
||
| 300 |
_a576 с. _fВ опр. |
||
| 520 | _aСправжнім літературним шедевром Петра Шекерика-Доникового є його роман «Дідо Иванчік», написаний у кінці 30-х років ХХ століття, в якому автор правдиво зображує життя гуцулів — духовний і матеріальний світ горян від давніх часів і аж до початку ХХ століття. Але тяжка доля судилася цьому твору і його авторові. З приходом радянської влади Петра Шекерика-Доникового переслідували, перешкоджали писати, вилучили вже написану першу частину роману. І все ж автору вдалося дописати свій найбільший літературний твір, остання сторінка якого датована 20 квітня 1940 року. А через три тижні його заарештували. Після суду невільницька дорога письменника пролягла до Сибіру, де й загубилися сліди вірного сина Гуцульщини. За висловом польського письменника Станіслава Вінценза, Петро Шекерик-Доників «був людиною талановитою, якщо не геніальною, і створив твір, який... буде гордістю саморідного письменства і пам’ятником старої мови, якому немає рівного...». | ||
| 521 | _aДля широкого кола користувачів | ||
| 546 | _aукр. | ||
| 650 | _aЛітературно-художнє видання | ||
| 655 |
_aКласична проза _vРоман |
||
| 942 |
_2udc _cBK |
||
| 999 |
_c1650 _d1650 |
||