000			03197nam a22002417a 4500
003			Uzh_bibl
008			230517b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-966-448-002-1 _c200.00
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bР 88
100			_aРусіна,Оля
245			_aАбрикоси зацвітають уночі _hТекст
260			_aЛьвів _bВидавництво Старого Лева _c2022
300			_a144 с. _fВ опр.
520			_aКнига «Абрикоси зацвітають уночі» Олі Русіної комусь може здатись трохи казковою, але розповідається у ній про звичайних людей, які живуть у реальному світі, а ще – про безпілотників, які продовжують літати над українськими землями і охороняти їх від ворогів, що прийшли колись і ніяк не хочуть виходити. Хоч твір і можна віднести до підліткової літератури, його можуть читати й дорослі. Над Донбасом летить безпілотник, але кермувальника у нього вже немає, бо десь зв’язок з ним обірвався. Найсумніше, що він навіть не може пригадати, хто ним керував, хоча добре знає, що то був чоловік, а радіохвилі поєднували їх тривалий час. Коли зв’язку раптом не стало, літак втратив усі орієнтири. Більше він не розумів, куди має летіти, що потрібно робити, та й для чого взагалі він призначений. Так і блукав він розгублено у небі, аж поки не побачив маленького хлопчика з його чотирилапим другом. То були Устим і Жменька, які жили на тій території України, що вже опинилась під окупацією. Багато хто з місцевих мешканців виїхав, але люди, що лишились, призвичаїлись до нової реальності і просто жили далі. Для Устима, якому й погратись не було зазвичай з ким, окрім собачки, знайомство з безпілотником стало радісною подією, бо у нього з’явився нарешті друг. Отже, життя продовжується, і варто вірити, що колись абрикоси цвістимуть знову…
521			_aДля середнього шкільного віку
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
653			_aБезпілотник _aДружба _aДонбас
942			_2udc _cBK
999			_c5850 _d5850